Знеболення паліативних хворих: право – є, доступності – немає

 Найбільш гострою на сьогодні залишається проблема забезпечення невиліковно хворих наркотичними знеболювальними препаратами, які полегшують страждання на фінальних етапах життя невиліковно хворих. Про це йшлося під час прес-конференції, яка відбулась в  рамках заходів до Всесвітнього дня хоспісної та паліативної допомоги.

Вікторія Покoєвчук

Як розповів заступник  голови «Української ліги розвитку паліативної та хоспісної допомоги» Володимир Тимошенко,  у 2013 р. Кабінет міністрів України ухвалив постанову №333, яка юридично суттєво полегшила ситуацію зі знеболенням: дозволила використовувати таблетований морфін, виписувати препарати на 10 днів, отримувати їх довіреним особам та ін.. Це мало б зробити знеболення більш доступним.  Разом з тим, проблема знеболення не перебуває  виключно у правовому полі. Держава має забезпечити умови, коли людина зможе своє право на знеболення  реалізовувати в житті.

В Україні паліативні хворі отримали право на знеболення, але не мають фізичної доступності до нього. Люди продовжують зазнавати страждань через відсутність знеболювальних препаратів в аптеках. У багатьох регіонах України кількість ліцензованих аптек, які мають право на реалізацію наркотичних знеболюючих препаратів, коливається від 4 до 10 на всю область. Дуже часто люди, які мають рецепт, змушені їхати за 40-50 км в аптеку за знеболюючим.

Причина відмови аптек продавати такі препарати – «драконівські» вимоги МВС щодо ліцензійних вимог. Зміни до наказу МВС, яке видає дозволи на отримання ліцензії аптекам, повинні спростити умови зберігання наркотичних препаратів. Нагадаємо, на сьогодні аптека, аби продавати наркотичне  знеболювальне,  повинна мати не лише броньовані двері, подвійні замки, решітки на вікнах та сейф, а ще й сигналізацію. Тому невеликі аптеки у віддалених населених пунктах відмовляються від можливості продавати наркотичні засоби. «Медицина, на жаль, стала сьогодні заручницею боротьби з таким негативним явищем, яке називається наркоманія. І держава пішла шляхом максимальних заборон і обмежень. Фактично  все наше законодавство було виписано під таким кутом, що правоохоронці поставили в один ряд лікарів і наркоспоживачів. Таким чином,  лікарі і фармацевти почали сприймати тему знеболення як загрозу для своєї свободи і життя. І заручниками в цій ситуації опинились невиліковно хворі, які помирають в муках. Нам потрібні зміни в нормативно-правову базу, аби допомогти і лікарям, і хворим», ­- зазначив Тимошенко, додавши, що на сьогодні вже розроблені зміни до наказу МВС, однак  громадськість вимагає, аби держава швидше реагувала на вирішення цього питання.

 

Цінова недоступність знеболення

Цінова політика щодо знеболювальних препаратів для паліативних хворих дуже неврегульована. На одній й ті ж препарати ціни відрізняються на 30%, 50%, а іноді «накрутки» аптек сягають до 500% від відпускної ціни. Таким чином аптеки намагаються  компенсувати свої витрати, які  йдуть на зберігання та охорону наркотичних препаратів. Крім того, в Україні дуже обмежений перелік відповідних препаратів на ринку.  Попри те, що профільним міністерством дозволено використовувати знеболювальні в різних формах – в   таблетках, пластирі для дітей – однак  багато чого в Україні не випускається і не завозиться. Жорсткі норми контролю за наркотичними препаратами до сьогодні були такими, що ввозити і продавати їх було вкрай складно. Наразі МОЗ України потрібно більш активно діяти в частині залучення таких препаратів на ринок.

 

Химерна статистика або чому не вистачає препаратів?

Велику проблему для країни становить  відсутність реальної статистики щодо потреби у знеболенні. До сьогодні МОЗ збирало з регіонів заявки про потреби в наркотичних препаратах. Відповідно фармацевтична промисловість, яка закуповує сировину за кордоном, також замовляла її в тому обсязі, що визначали регіони. Усю інформацію акумулювала Державна служба з контролю за наркотиками, підраховувала загальну потребу і подавала на затвердження КМУ. Після постанови уряду заявка відправлялась до Міжнародного комітету по контролю за наркотиками, де Україна отримувала квоту на ввезення наркотичних препаратів і речовин, яку не можна перевищувати.

За оцінками експертів, проблема полягає в тому, що обласні управління охорони здоров’я часто виходять з так званої «минулорічної потреби». Але в Україні  існувала стигма по відношенню до паліативних хворих, лікарі неохоче  призначали наркотичні знеболювальні, оскільки повинні були доводити їх необхідність, вести сувору звітність. Україна посідає передостаннє місце в Європі по споживанню знеболюючих препаратів (на останньому місці – Македонія). Хворі і сьогодні помирають в муках через негуманні підходи в системі охорони здоров’я. Тож головне завдання для держави – відійти від нереалістичних цифр щодо потреби у знеболенні, сформувати реальні квоти, аби на ринок завозились різні препарати у достатній кількості,  і дати можливість людям хоча б за свої кошти купувати знеболення для своїх рідних.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>