Біль між буттям та вічністю

Мені й досі часто сниться. Я біжу по чужій неприродного сіро-коричневого кольору землі з важким кулеметом ПК напереваги, орієнтуюся по червоних матерчатих смужках – так позначався розмінований прохід на мінному полі. За мною — важкий тупіт моїх камарадів і роздратований крик взводного, приправлений лайкою: «Бігом, бігом»! Зазвичай у цьому місці я прокидаюся…