«У центрі уваги австрійських хоспісів стоїть пацієнт і його життя».

Представники Ліги відвідали з тижневим навчальним візитом (із 11 по 17 вересня) Відень.

Аби поділитися власним досвідом паліативної та хоспісної допомоги з українськими колегами, соціальна служба допомоги «Карітас» у рамках Проекту Євросоюзу запросила до Австрії фахівців, які в Україні реалізовують створення виїзної служби на дому для паліативних пацієнтів.

Для України цей проект «Карітас-Австрія» є новим – досі в нашій державі подібної служби не існувало. Тепер же представники Ліги за підтримки європейських колег впроваджують виїзну службу на дому для найтяжчих пацієнтів і в нашій державі. Відтак для українських фахівців досвід австрійських колег є неоціненним.

 

 

         Серед запрошених до Відня були делегати двох міст, які першими запроваджують новий проект: із Харкова – представники обласного благодійного фонду «Соціальна служба допомоги» – та Чорткова – представники благодійної Служби Милосердя «Карітас». Також набувати досвіду в австрійських колег приїхали й фахівці Молдови.

Так, представники України ознайомилися з досвідом роботи австрійської громадської організації, яка за сферою своєї діяльності й проблематикою, подібна до Ліги. Із представниками Ліги методами роботи та пріоритетами  організації поділилася Гудрун Гузель, координатор проектів «Карітас» у Східній Європі.

Головною ж метою представників України було безпосереднє ознайомлення з роботою австрійських хоспісів: щодня упродовж тижня наші фахівці мали можливість оглянути спеціалізовані медичні центри Відня, поспілкуватися із тамтешніми волонтерами та лікарями. 

«Україна у питаннях хоспісної та паліативної допомоги лише на початку свого шляху, і нам є чому вчитися в Австрії, – ділиться враженням від поїздки Леся Брацюнь, виконавчий директор Української ліги сприяння розвитку хоспісної та паліативної допомоги. –  Приміром, в Австрії, на відміну від України, не стоїть питання зняття болю в пацієнтів, – там узагалі немає жодних обмежень щодо знеболювальних препаратів. В Австрії дуже розвинений волонтерський рух – тут існують розроблені навчальні програми для лікарів, для медсестер, соціальних працівників, для волонтерів. Це те, чим Ліга першою починає займатися в Україні».

Леся Петрівна зауважує на важливому досвіді австрійських колег щодо волонтерства, який безсумнівно варто запроваджувати і в Україні: «В Австрії

волонтери проходять шестимісячне навчання – без нього людина волонтером не стає, окрім того, такі гарно підготовлені добровольці мають ще 40 годинне  стажування. Тобто волонтер – у розумінні європейських колег – це людина з прекрасними навичками й володінням питання. Випадкові люди туди не потрапляють».

            Представники України також мали можливість безпосередньо ознайомитися з роботою віденських хоспісів і, звісно, були приємно вражені побаченим. «Австрійські хоспіси знаходяться у складі геріатричних центрів. На першому поверсі тут зазвичай розміщена капличка, їдальня і перукарня для хворих, – розповідає Леся Брацюнь. –  На другому поверсі – паліативне відділення, на третьому перебувають геріатричні пацієнти. Працює в центрі єдина команда фахівців, яка використовує свої знання і вміння для усіх цих різних категорій пацієнтів. У цих же центрах є денні стаціонари – ще не знане для України явище – сюди люди, яких спіткали невиліковні хвороби, навідуються раз чи два на тиждень (а весь інший час перебувають вдома) – вони приходять до центру, щоб отримати спілкування з лікарем, додаткову інформацію про те, як їм жити далі».

            Також вітчизняних фахівців вразила атмосфера в австрійських медичних закладах. «У центрі їхньої уваги є пацієнт. І його життя, – каже пані Леся, – В австрійських хоспісах працівники роблять все те, чого потребує хворий. Кожній людині приділяється персональна увага й особистісний підхід. Враховано все – до тонкощів. Скажімо, у медичних картах кожного хворого є кольорові сторінки, на яких хтось зі знайомих чи родичів пацієнта описує смаки цієї людини. І відтак пацієнти отримують їжу, напої саме такі, як вони люблять. Ми заходили в їдальню і бачили, що на кожному столику стоять різні страви і напої. Тобто тут людина почувається шанованою, любленою. У цих закладах врахована гідність людини. Пацієнти усі дуже гарно одягнуті, жінкам щоранку роблять зачіски й макіяж, вони мають гарні прикраси.  Ці пацієнти усі усміхаються. Тут усюди всюди квіти, приємний запах. І жодної приреченості – лише відчуття свободи й радості».

            Леся Брацюнь переконана: подібні навчальні поїздки підуть на користь паліативній та хоспісній допомозі в Україні. «Наша організація дуже вдячна організаторам за можливість брати участь у цьому проекті, – каже пані Леся. – Адже досвід австрійських колег, які люб’язно і щиро відкрили нам двері до своїм медичних центрів, безсумнівно пришвидшить позитивні  зміни в нашій державі. Нам є до чого прагнути і чого вчитися».          

 

1 comments

Leave us a Comment